Звичайна ситуація: ФОП в Україні, квартира в ЄС

ФОП зареєстровано в Україні ще до переїзду. Клієнти переважно українські, оплати йдуть на український рахунок, звітність і єдиний податок сплачуються як і раніше. Але людина, яка веде цей ФОП, тепер щодня працює з орендованої квартири в іншій країні ЄС — місяцями, а часом і роками.

Саме тут виникає питання, яке рідко ставлять собі на старті: а яка країна взагалі має право оподатковувати цей дохід? Інтуїтивно здається, що раз ФОП зареєстровано в Україні і податок там сплачується, питання закрите. Це не так: податкова резидентність людини і місце реєстрації бізнесу — дві різні речі, і країна проживання може вважати, що частина чи весь дохід підпадає під її юрисдикцію, незалежно від того, де відкрито ФОП.

Це не означає, що подвійного оподаткування уникнути неможливо. Між Україною і більшістю країн ЄС діють двосторонні конвенції про уникнення подвійного оподаткування — саме для цього вони й існують. Але конвенція не працює автоматично: вона діє лише тоді, коли ситуацію правильно кваліфікували з початку, зібрали документи і подали в строк. Помилка на будь-якому кроці залишає людину віч-на-віч із двома податковими одночасно.

Як конвенція ділить право оподатковувати прибуток

Двосторонні конвенції про уникнення подвійного оподаткування, які Україна уклала з країнами ЄС, здебільшого побудовані за логікою, близькою до модельної конвенції ОЕСР. Одне з ключових положень — стаття про прибуток від підприємницької діяльності. Загальний принцип простий: прибуток оподатковується в тій державі, резидентом якої є підприємець, якщо тільки він не здійснює діяльність в іншій державі через постійне представництво.

Тобто відправна точка — оподаткування там, де ФОП зареєстровано і де підприємець є податковим резидентом. Але правило працює лише доти, доки не виникло виключення. А воно не рідкісний випадок для "бізнесу з філіями" — це ситуація практично кожного ФОП, що живе і фактично працює з іншої країни довше певного часу, особливо якщо одночасно функціонує місцевий бізнес з податками бізнесу в Іспанії або податками в Словаччині.

Є ще один шар, який передує статті про прибуток: конвенція визначає, резидентом якої держави вважається людина, якщо і Україна, і країна проживання претендують на цей статус одночасно. Враховуються послідовно наявність постійного житла, центр життєвих інтересів, звичайне місце проживання і громадянство. Проживання в орендованій квартирі більшу частину року саме по собі вже є вагомим аргументом на користь резидентності в країні проживання — і це варто прояснити ще до розмови про прибуток ФОП.

Супровід ФОП, який живе за кордоном, детальніше описаний на сторінці супроводу бізнесу для українців — про поєднання українського обліку з вимогами країни проживання.

Постійне представництво: чому квартира — це не дрібниця

Це, ймовірно, найбільш хибно зрозумілий момент у всій темі. Термін "постійне представництво" звучить так, ніби йдеться про офіс чи найманих працівників за кордоном. Насправді конвенції визначають його значно ширше: будь-яке постійне місце діяльності, через яке підприємство провадить свою діяльність. Місце, звідки людина систематично, місяцями поспіль виконує роботу — консультує клієнтів, пише код, веде проєкти, — під це визначення підпадає, навіть якщо це звичайна орендована квартира без жодної вивіски на дверях.

Логіка країни проживання проста: якщо реальна економічна діяльність відбувається на її території, вона має право оподаткувати ту частину прибутку, що до цієї діяльності відноситься, — незалежно від того, де зареєстровано ФОП. Реєстрація в Україні визначає, де підприємець звітує за українським законодавством. Вона не визначає автоматично, яка країна має право на податок за конвенцією.

Нюанс, який дає хибне відчуття спокою: далеко не кожна робота з ноутбука за кордоном створює постійне представництво. Питання індивідуальне і залежить від тривалості й регулярності перебування, характеру діяльності, того, чи стала квартира по суті постійним робочим місцем. Відповідь наперед дати неможливо — потрібен розбір конкретної ситуації, а не орієнтир "у знайомих так само і все нормально".

Порада юриста. Якщо ви працюєте з-за кордону довше кількох місяців поспіль, не покладайтеся на припущення "я ж не орендую офіс, отже, представництва немає". Постійне представництво — питання фактів, а не назви приміщення, і саме воно найчастіше стає підставою для донарахувань, коли податкова перевіряє рух коштів по рахунку.

Якщо постійне представництво все ж виникло, це не автоматична катастрофа — означає, що частину прибутку, яка відноситься до діяльності в країні проживання, потрібно відобразити й там, узгодивши це з механізмом заліку, про який нижче.

Чи поширюється конвенція на єдиний податок

Це друге питання, на якому масово помиляються власники ФОП, і однозначної відповіді "так" чи "ні" тут немає. Українські ФОП здебільшого сплачують не класичний податок на прибуток, а єдиний податок — спрощену систему зі своєю логікою розрахунку бази. Конвенції ж переважно писалися з орієнтацією на стандартні податки на доходи й прибуток, перелічені у відповідній статті кожної угоди.

Чи охоплює формулювання конкретної конвенції саме єдиний податок — залежить від тексту угоди з конкретною країною і від того, як податкові органи обох сторін тлумачать це на практиці. В одних випадках позиція усталена, в інших — предмет дискусії або вимагає окремого підтвердження. Загальної відповіді "завжди підпадає" чи "ніколи не підпадає" немає — рішення приймається окремо для кожної пари країн, тому узагальнення з форумів чи від знайомих з іншої країни тут особливо ненадійні.

Практичний наслідок: перш ніж будувати стратегію на тому, що "конвенція все одно захистить", варто перевірити саме для країни проживання, чи є підстави застосовувати конвенційні механізми до єдиного податку, чи ситуацію потрібно розглядати інакше.

Залік податку, сплаченого в Україні

Коли право оподатковувати дохід визнається за країною проживання, це ще не означає, що податок доведеться заплатити двічі в повному обсязі. Більшість конвенцій передбачають метод заліку: податок, фактично сплачений в Україні з певного доходу, зараховується проти зобов'язання в країні проживання щодо цього самого доходу.

На практиці це не працює автоматично. Потрібно документально підтвердити суму сплаченого в Україні податку, правильно визначити, до якого доходу залік відноситься, і застосувати його за правилами тієї країни, де подається декларація — а правила відрізняються: десь залік обмежений сумою, яку сама країна нарахувала б на цей дохід, десь діють інші обмеження за часом чи видом доходу.

Момент, який часто випадає з уваги: залік стосується саме сплаченого податку, а не задекларованого доходу. Якщо сума сплаченого в Україні податку невелика порівняно з тим, що нарахувала б країна проживання, різницю все одно доведеться доплатити там. Залік прибирає подвійну сплату з однієї суми — він не гарантує однакового загального навантаження.

Довідки та автоматичний обмін інформацією

Щоб застосувати конвенцію і залік, кожна з двох податкових вимагає власний пакет підтверджень — і порядок їх отримання має значення.

Довідки, яких вимагає кожна сторона

Першим кроком зазвичай є довідка про статус податкового резидента — вона фіксує, у якій країні людина визнається резидентом для цілей конвенції. Далі потрібні документи про суму фактично сплаченого в Україні податку за період, а також, за потреби, документи про характер діяльності ФОП — особливо якщо доведеться обґрунтовувати постійне представництво. Порядок такий: спершу резидентність і статус, потім суми сплачених податків, і лише тоді декларація з заліком. Зворотний порядок означає повторне збирання тих самих документів.

Автоматичний обмін інформацією (CRS)

Податкові органи давно не покладаються лише на добровільне декларування. У межах CRS (Common Reporting Standard) банки в країнах-учасницях автоматично передають податковим органам країни резидентства власника рахунку інформацію про залишки й обороти по рахунках, відкритих в інших країнах-учасницях. Надходження на український рахунок ФОП можуть бути відомі податковій країни проживання ще до того, як людина сама щось задекларувала — це причина не будувати план на припущенні "там ніхто не дізнається". Розбіжність між рухом коштів і задекларованим з високою ймовірністю рано чи пізно стане предметом запитань.

Строки у межах податкового року і ціна помилки

Чому грудень — це вже запізно

Більшість країн ЄС мають податковий рік, що збігається з календарним, і рішення, які впливають на кваліфікацію статусу резидента, факт постійного представництва чи право на залік, прив'язані саме до подій протягом цього року — кількості днів перебування, дати початку систематичної роботи з квартири. Якщо почати розбиратися з питанням у грудні, більшість фактів, що визначають кваліфікацію, вже відбулися і змінити їх заднім числом неможливо — можна лише коректно задокументувати те, що сталося.

Саме тому питання варто ставити не тоді, коли прийшов перший лист від податкової чи банку, а на початку — коли людина лише планує переїзд або вже розуміє, що затримується там надовго. Рішення, прийняті в перші місяці — де фактично базується робота, коли звернутися по довідку про резидентність, — визначають, наскільки складно буде відновити коректну картину пізніше.

Наслідки помилки: донарахування, пеня, питання про джерело коштів

Якщо податкова країни проживання встановлює, що частина доходу мала оподатковуватись там, а цього не було зроблено, звичайний наслідок — донарахування податку за минулі періоди разом із пенею, а в окремих випадках і додаткові санкції. Розмір залежить від конкретної країни, суми доходу і тривалості періоду розбіжності — тому уникнути помилки на старті завжди дешевше, ніж виправляти її після перевірки.

Є наслідок, про який рідко думають заздалегідь: незадекларований дохід стає проблемою саме тоді, коли гроші з нього використовуються для чогось помітного — купівлі житла, подання на посвідку на проживання, оформлення іпотеки. У таких процедурах часто прямо запитують про джерело коштів, і розбіжність між задекларованим доходом і сумою на рахунку стає питанням не лише до бухгалтерії, а й до статусу людини в країні.

Порада юриста. Ніколи не варто розглядати заниження чи приховування доходу як спосіб "розв'язати" питання подвійного оподаткування. Це не рішення проблеми, а джерело значно серйознішого ризику — від донарахувань з пенею до питань під час подання на статус чи купівлі житла. Правильний шлях — коректна кваліфікація ситуації і своєчасне застосування конвенції, а не мовчання.

Юрист і бухгалтер по обидва боки кордону

Питання подвійного оподаткування ФОП рідко вирішується одним фахівцем. Український бухгалтер знає, як відобразити операції за українським законодавством і підтвердити сплату єдиного податку документально. Бухгалтер у країні проживання знає місцеві правила заліку та практику місцевої податкової щодо конвенції. Але між цими двома картинами завжди є проміжок, який жоден з бухгалтерів окремо не бачить повністю: чи виникло постійне представництво, як кваліфікувати статус резидентності. Це вже юридичне питання, а не суто облікове.

У Dorosh & Partners це працює так: клієнт описує свою ситуацію юристу простою мовою — де фактично живе, звідки працює, як довго, з якими клієнтами. Юрист перекладає це в юридичну кваліфікацію, працює з бухгалтером в Україні і з бухгалтером у країні проживання так, щоб позиція, заявлена в одній країні, не суперечила поданому в другій. Саме розбіжність між заявленим в Україні і показаним за кордоном найчастіше й привертає увагу податкової.

Огляд юридичного й бухгалтерського супроводу для українців з бізнесом зібраний на сторінці Бізнес в Україні, а весь спектр послуг для українців — на сторінці Україна. Якщо ситуація вже потребує розбору — з реальними датами переїзду, клієнтами і доходом, а не гіпотетичними, — розумніше почати з консультації, ніж з припущень.

Чек-лист перед першою подачею декларації за кордоном

Питання, які ставлять власники ФОП найчастіше

Якщо ФОП зареєстровано в Україні і клієнти українські, чи взагалі має значення, де я живу?

Так, має. Право оподатковувати дохід за конвенцією визначається не лише місцем реєстрації бізнесу чи клієнтів, а й тим, де людина є податковим резидентом і звідки фактично працює. Постійне проживання і систематична робота з іншої країни можуть створити підстави для оподаткування там, навіть якщо клієнти і реєстрація залишаються українськими.

Скільки днів перебування за кордоном "безпечні", щоб не виникло постійного представництва?

Універсального числа днів, яке гарантовано убезпечує від визнання постійного представництва, не існує — рахуються не лише дні, а й регулярність та характер діяльності. Ситуацію потрібно оцінювати індивідуально, а не за орієнтиром "менше ніж пів року — нормально".

Чи можна просто продовжувати платити єдиний податок в Україні і нічого не декларувати в країні проживання?

Формально ФОП може звітувати в Україні як і раніше, але це не звільняє від обов'язків за законодавством країни проживання, якщо там визнано право на оподаткування частини доходу. Ігнорування не усуває ризик — лише відкладає момент, коли розбіжність буде виявлено, найчастіше через автоматичний обмін банківською інформацією.

Чи однаково працює конвенція з усіма країнами ЄС?

Ні. Кожна конвенція — окрема двостороння угода зі своїми формулюваннями, і те, як вона трактує постійне представництво, залік чи охоплення єдиного податку, потрібно перевіряти саме для конкретної країни, а не переносити висновки з досвіду в іншій державі.

Коли варто звертатися по юридичний супровід — до переїзду чи вже після того, як виникли питання?

Найкращий момент — до того, як факти вже склалися і змінити їх неможливо: до переїзду або в перші місяці проживання за кордоном. Але супровід має сенс на будь-якому етапі, включно з ситуацією, коли лист від податкової вже отримано — чим раніше підключається юрист, тим ширше коло варіантів дій залишається доступним.

Подвійне оподаткування ФОП, який живе в ЄС, — питання не одного правила, а послідовності: правильно визначеної резидентності, чесної оцінки постійного представництва, перевірки, чи охоплює конвенція єдиний податок, і вчасно зібраних довідок для заліку. Пропущений крок на початку майже завжди коштує дорожче, ніж своєчасна консультація, — особливо коли документи вже потрібні для чогось важливішого, ніж декларація.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює юридичну консультацію.