Чому в Італії немає "шлюбного договору"

Питання звучить майже щоразу однаково: пара уклала шлюбний договір в Україні — до або під час шлюбу, — а потім переїхала до Італії, і тепер хоче знати, чи діятиме він тут так само, як діяв удома. Чесна відповідь — ні, і краще почути це одразу, ніж дізнатися в момент, коли договір знадобиться: при купівлі нерухомості, при спорі з подружжям чи при зверненні до нотаріуса.

Італійське право не має документа, який відповідав би українському шлюбному договору. У Сімейному кодексі України шлюбний договір — це доволі широкий інструмент: подружжя може врегулювати ним майнові відносини, встановити порядок утримання одне одного, домовитися, що станеться з майном у разі розірвання шлюбу, і оформити це одним документом із значною свободою умов. В Італії такого єдиного інструмента немає. Натомість є convenzione matrimoniale — нотаріальна угода, яка стосується виключно режиму майна подружжя, і яка підпорядковується зовсім іншим, значно суворішим формальним правилам.

Це не означає, що договір "не працює взагалі" в Італії. Це означає, що частина його умов — та, що стосується вибору режиму власності на майно, — має шанс бути врахованою за певних умов, а частина — та, що стосується утримання й наслідків розлучення, — здебільшого не діятиме так, як написано, бо італійське право регулює ці питання окремо і зовсім інакше. Розберемо кожен блок послідовно, щоб було зрозуміло, де саме проходить межа.

Головне одразу. Якщо ви підписали шлюбний договір в Україні й плануєте залишитися в Італії надовго — не покладайтеся на нього автоматично. Перевірте, яка частина справді має юридичну силу тут, до того, як він знадобиться в суперечці чи при угоді з нерухомістю.

Convenzione matrimoniale — італійський інструмент

За замовчуванням, якщо подружжя нічого спеціально не оформлювало, в Італії діє режим comunione dei beni — спільна власність на майно, набуте під час шлюбу, за винятком особистого майна кожного з подружжя (набутого до шлюбу, отриманого в дар чи у спадок, речей особистого користування). Це правило застосовується автоматично з моменту реєстрації шлюбу, якщо подружжя не обрало інший режим.

Щоб змінити цей режим, подружжя укладає convenzione matrimoniale — угоду, яка може встановити separazione dei beni (роздільну власність, коли кожен із подружжя самостійно розпоряджається набутим майном) або інший, більш індивідуалізований режим, узгоджений сторонами в межах, які допускає закон. Головна умова дійсності — форма: convenzione оформлюється виключно у вигляді нотаріального акту перед notaio, з дотриманням формальностей, передбачених для таких угод, і після укладення підлягає позначенню (annotazione) на акті про шлюб в ufficio di stato civile того comune, де шлюб зареєстровано.

Ця позначка — не формальність для галочки. Без неї зміна режиму не діє щодо третіх осіб: банку, контрагента за договором, покупця нерухомості. Тобто подружжя між собою може домовитися про що завгодно в межах закону, але поки угода не пройшла нотаріальне оформлення і не позначена на акті про шлюб, ніхто зовні не зобов'язаний її враховувати. Це принципова відмінність від українського підходу, де шлюбний договір діє між сторонами з моменту нотаріального посвідчення без додаткової процедури позначення в окремому державному реєстрі актів цивільного стану для кожної зміни.

Що охоплює український шлюбний договір

Щоб зрозуміти масштаб розбіжності, варто нагадати, наскільки широким є український інструмент. Шлюбний договір за українським правом може, серед іншого, визначати правовий режим майна, набутого до і під час шлюбу; встановлювати порядок користування житлом; передбачати право на утримання одного з подружжя незалежно від непрацездатності чи скрутного матеріального становища, з визначенням розміру, строків та умов надання такого утримання; визначати наслідки розірвання шлюбу — хто і що отримує, у яких частках, за яких обставин.

Це саме та широта, яка в Італії роздроблена на кілька окремих інститутів: convenzione matrimoniale регулює лише майновий режим; питання утримання після розлучення (assegno di mantenimento чи assegno divorzile) вирішуються окремо, зазвичай судом, з урахуванням реальних обставин на момент розлучення, а не заздалегідь узгодженої формули; наслідки розлучення в частині майна залежать від обраного режиму, але не можуть бути наперед "закриті" одним документом.

Отже, коли подружжя, яке підписало широкий український договір, переїжджає до Італії, воно фактично привозить документ, що охоплює три різні італійські інститути одразу — і жоден з них не готовий прийняти весь текст без перевірки.

Що convenzione справді може містити

Якщо мета — оформити щось діюче саме в Італії, варто розуміти реальні межі можливого. Convenzione matrimoniale може:

Fondo patrimoniale заслуговує на окреме пояснення, бо саме його часто мають на увазі, коли питають про "захист сімейного майна" в Італії. Це виокремлення певних активів — зазвичай нерухомості чи цінних паперів — у фонд, призначений забезпечувати потреби родини. Майно у фонді захищене від стягнення за борги, які не пов'язані з потребами сім'ї: кредитор, який знає або мав би знати, що борг не стосується родинних потреб, не може звернути стягнення на активи фонду. Оформлюється фонд так само нотаріальним актом, з позначенням на акті про шлюб — без цього кроку захист не діє щодо третіх осіб.

Важливо: fondo patrimoniale не є заміною шлюбного договору і не регулює ані утримання, ані наслідки розлучення. Це вузький, спеціалізований інструмент захисту конкретних активів, і саме тому він добре доповнює, а не замінює, ширшу домовленість подружжя.

Практична порада. Якщо мета — захистити сімейне житло чи інший конкретний актив від майбутніх боргових вимог, часто розумніше почати з fondo patrimoniale, ніж намагатися "перекласти" весь український договір італійською мовою: перше реально працює за італійським правом, друге — ні.

Чого не дозволяє італійське право

Тут проходить найважливіша межа, і саме тут найчастіше виникають розчарування. Італійське право дуже стримано ставиться до заздалегідь узгоджених умов щодо наслідків розлучення. Домовленості про розмір утримання після розлучення, зафіксовані наперед — до самого розлучення чи навіть до укладення шлюбу, — як правило, не мають обов'язкової сили для суду: розмір і саму наявність права на утримання суд оцінює на момент розгляду справи, виходячи з фактичного матеріального становища кожного з подружжя, тривалості шлюбу та інших обставин, а не з тексту, підписаного роками раніше.

Так само обмежена сила у пунктів, що намагаються заздалегідь визначити, яке майно і в яких частках дістанеться кожному з подружжя саме "у разі розлучення" — на відміну від звичайного вибору режиму власності на майбутнє, який convenzione дозволяє. Умови, що суперечать імперативним нормам сімейного права, відмова від права на розлучення чи судовий захист, а також пункти, що наперед вирішують питання дітей, — недійсні або ігноруються судом.

Наслідок: пункт про майновий режим має шанс бути врахованим за умови правильного оформлення й визначення застосовного права (див. наступний розділ); пункт про утримання після розлучення в італійському суді, найімовірніше, розглядатиметься як інформація про наміри сторін, але не як обов'язкова для суду умова.

Коли італійський суд визнає український договір

Питання визнання — не питання "так чи ні" в принципі, а питання застосовного права: за яким правом взагалі регулюється майновий режим цього подружжя. Тут працює регламент ЄС про транскордонні режими майна подружжя, до якого Італія приєдналася в межах посиленої співпраці. Регламент дозволяє подружжю обрати право, застосовне до їхнього майнового режиму — зазвичай право звичайного місця проживання одного з подружжя або право його громадянства, — і саме цей вибір визначає, чиє право, українське чи італійське, реально регулює майнові відносини подружжя, навіть якщо пара живе в Італії.

Україна не є членом ЄС, тому до пари, яка не зробила усвідомленого вибору права, можуть застосовуватися колізійні норми, що враховують громадянство чи місце проживання на момент укладення шлюбу — і результат не завжди очевидний наперед. Якщо ж застосовне право вказує на українське право і договір був дійсно та правильно укладений за українськими нормами, італійський нотаріус чи суд, які працюють, наприклад, із угодою про нерухомість або з майновим спором, повинні враховувати цей факт при оцінці майнового режиму — але лише в частині, що стосується власне майна, а не утримання чи наслідків розлучення, які підпорядковуються іншим колізійним правилам.

На практиці це означає: перш ніж покладатися на український договір в італійській справі, варто перевірити, яке право взагалі застосовне до майнового режиму пари, зробити засвідчений переклад та апостиль договору, і, за потреби, укласти угоду про вибір застосовного права, щоб зняти невизначеність наперед, а не в момент спору. Це особливо важливо перед купівлею нерухомості в Італії чи в парі з питаннями поділу спільного майна, докладніше про які ми писали в статті про поділ майна подружжя за українським правом.

Типова помилка. Пара просто перекладає український шлюбний договір італійською і показує переклад нотаріусу під час угоди з нерухомістю, очікуючи, що цього достатньо. Переклад — не питання визнання; питання визнання вирішується заздалегідь, через застосовне право й правильне оформлення, а не в момент, коли документ уже треба показати.

Як ми допомагаємо з режимом майна подружжя в Італії

Найдорожчою помилкою в цій темі є не відсутність договору, а хибна впевненість, що наявний український договір "просто працює" в Італії. Ми регулярно бачимо однакові сценарії: пара дізнається про межі свого договору лише в кабінеті нотаріуса під час купівлі квартири, коли з'ясовується, що ніхто заздалегідь не визначив застосовне право; або пара роками вважає, що умова про утримання захищена договором, а на розлученні в італійському суді ця умова просто не враховується як обов'язкова; або подружжя взагалі нічого не оформлює, сподіваючись, що український документ покриє все, і режим спільної власності за замовчуванням діє так, як ніхто свідомо не обирав.

Ми починаємо з чесної перевірки наявного українського шлюбного договору: читаємо його пункт за пунктом і прямо кажемо, яка частина має реальний шанс бути врахованою в Італії, а яка — ні. Якщо потрібно оформити щось діюче саме за італійським правом, ми готуємо текст convenzione matrimoniale або fondo patrimoniale, який реально досягає того, чого можна досягти в межах закону, і координуємо підписання з notaio, включно з позначенням на акті про шлюб у відповідному comune — без цього кроку угода не діє щодо третіх осіб.

Окремо ми супроводжуємо питання застосовного права за регламентом ЄС про майнові режими подружжя: допомагаємо визначити, яке право фактично регулює майнові відносини пари, і за потреби готуємо угоду про вибір права, щоб зняти невизначеність до того, як вона стане проблемою в суді. Ми також організовуємо засвідчений переклад та апостиль українського договору, щоб він міг використовуватися як доказ у відповідних процедурах в Італії, і перевіряємо файл заздалегідь — перед купівлею нерухомості чи будь-якою угодою, де майновий режим подружжя має значення, а не постфактум, коли виправляти вже пізно.

Якщо в Італії вже виник спір, у якому одна зі сторін посилається на старий український договір, ми пояснюємо суду чи протилежній стороні, яку саме юридичну вагу цей документ реально має за застосовним правом, і будуємо позицію на тому, що дійсно підлягає захисту. Це та частина роботи, де різниця між "перекладеним текстом" і "юридично працюючим аргументом" стає відчутною найбільше. Ця тема тісно пов'язана з питаннями розлучення без обов'язкового приїзду в Україну та з підтвердженням громадянства через шлюб, тож ми супроводжуємо й розлучення без приїзду в Україну, і питання громадянства за шлюбом, коли це актуально для тієї ж пари. Такий супровід — частина нашої практики в межах міграційного та сімейного напрямку, і перша розмова про вашу ситуацію можлива через форму консультації — простіше розібратися заздалегідь, ніж переробляти документ під час спору.

Питання, які ставлять найчастіше

Чи можна взагалі не оформлювати нічого і жити з тим, що є?

Технічно так — якщо подружжя нічого не оформлює, в Італії автоматично діє режим спільної власності на майно, набуте під час шлюбу. Проблема не в тому, що цей режим "поганий" сам по собі, а в тому, що він діє незалежно від того, чи відповідає він намірам конкретної пари, і незалежно від того, що написано в українському договорі, якщо той не був належно враховано.

Чи потрібен апостиль і переклад українського шлюбного договору для Італії?

Якщо документ має використовуватися в Італії як доказ — при спорі, при угоді з нерухомістю, при зверненні до нотаріуса, — так, знадобляться засвідчений переклад та апостиль. Але сам по собі переклад не вирішує питання визнання: воно залежить від застосовного права, а не від якості перекладу.

Чи можна оформити fondo patrimoniale, якщо шлюб зареєстровано в Україні?

Так, подружжя може оформити fondo patrimoniale в Італії незалежно від того, де саме зареєстровано шлюб, за умови дотримання нотаріальної форми та подальшого позначення на відповідному акті про шлюб чи в реєстрі, до якого це позначення прив'язане.

Чи діятиме умова про утримання після розлучення з українського договору?

Здебільшого ні в тому вигляді, як вона написана. Італійський суд оцінює право на утримання після розлучення на момент розгляду справи, виходячи з фактичних обставин, а не з формули, узгодженої наперед у договорі, підписаному, можливо, роками раніше.

Чи можна змінити майновий режим уже після переїзду в Італію?

Так, convenzione matrimoniale можна укласти в будь-який момент шлюбу, а не лише до реєстрації. Це стандартний шлях для пари, яка виявила, що режим за замовчуванням чи умови українського договору не відповідають тому, як вони хочуть врегулювати майнові питання в Італії.

Український шлюбний договір і італійська convenzione matrimoniale розв'язують різні завдання, і жодна з них не замінює іншу автоматично. Найбезпечніший шлях для пари, яка вже живе чи планує залишитися в Італії надовго, — перевірити наявний договір, зрозуміти, яка його частина реально працює за італійським правом, і за потреби оформити те, чого договору бракує, поки це питання спокійне, а не термінове.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює юридичну консультацію.