Розлучення двох українців в Італії: чий суд і право якої держави вирішують справу

У чому проблема

Двоє громадян України живуть в Італії й вирішують розлучитися. Перше, що чує клієнт від будь-якого юриста, — питання звучить не так просто, як здається. Тут насправді два окремі питання, і кожне має власну відповідь: суд якої держави має право розглядати справу, і право якої держави суд застосує до самого розлучення — до підстав, до умов, іноді до наслідків для майна. Це не одне й те саме питання, і плутанина між ними — головна причина, чому люди подають заяву не туди, куди слід, або погоджуються на умови, які потім важко змінити.

Додатково існує третя площина, яка постає вже після рішення: чи визнає це рішення інша держава. Пара, що розлучилася в Італії, рано чи пізно захоче, щоб цей факт визнала Україна — для нового шлюбу, для спадкових питань, для документів дітей. І навпаки: рішення українського суду не діє в Італії автоматично, поки не пройде окрему процедуру. Сімейні справи іноземців в Італії часто перетинаються з ширшими питаннями статусу, розібраними на сторінці міграційних послуг фірми. Стаття по черзі розбирає юрисдикцію, застосовне право та визнання рішення в другій державі, а також типові помилки.

Суд якої держави приймає справу

Питання юрисдикції у справах подружжя між державами Європейського Союзу регулює регламент ЄС про справи подружжя та батьківську відповідальність (відомий як «Брюссель II-b»). Він визначає перелік підстав, за якими суд однієї з держав-членів має право прийняти справу про розлучення, і заявник обирає з переліку той суд, що йому підходить.

Головні підстави, які регламент дає для звичайного подружжя без дітей і без спільного громадянства держави ЄС:

• Спільне звичайне місце проживання подружжя — якщо обоє живуть в Італії, італійський суд має юрисдикцію без додаткових умов;
• Останнє спільне звичайне місце проживання, якщо один із подружжя й досі там мешкає;
• Звичайне місце проживання відповідача — того, до кого подається заява;
• Звичайне місце проживання заявника, якщо він прожив у цій державі достатній період безпосередньо перед поданням заяви — коротший, якщо заявник є громадянином цієї держави, довший, якщо ні;
• Спільне подання заяви обома подружжями — тоді достатньо звичайного місця проживання будь-кого з них.

Для пари, де обоє — громадяни України, що звичайно проживають в Італії, найпростіша і найочевидніша підстава — саме звичайне місце проживання в Італії: тоді компетентний італійський tribunale за місцем проживання подружжя приймає справу без сумнівів у юрисдикції.

Але це не означає, що звернутися до українського суду неможливо. Українське процесуальне право дає власні підстави юрисдикції — зокрема за громадянством сторін і за останнім відомим місцем проживання в Україні. Якщо обоє подружжя — громадяни України, українська судова система теж готова прийняти справу. Виходить, що теоретично компетентні одразу дві держави, і практичне питання в тому, який варіант швидший і зручніший для конкретної пари — про це в розділі про супровід нижче.

Право якої держави застосовується

Питання застосовного права до розлучення в державах, які беруть участь у посиленій співпраці з цього питання (Італія серед них), вирішує регламент, відомий як Regolamento Roma III. Він відокремлений від питання юрисдикції: суд зобов'язаний застосувати те право, яке вказує цей регламент, — навіть якщо це право іншої держави, включно з правом держави поза ЄС.

Регламент дає подружжю право самим обрати застосовне право за спільною згодою, оформленою письмово. Можна обрати:

• право держави, де подружжя мало звичайне місце проживання на момент угоди;
• право держави останнього спільного звичайного місця проживання, якщо один із подружжя там і досі живе;
• право держави громадянства одного з подружжя — тобто пара, де обоє громадяни України, може прямо обрати українське право для власного розлучення;
• право держави суду, який розглядає справу (в даному разі — італійське).

Якщо угоди про вибір права немає, регламент застосовує каскад критеріїв за замовчуванням: спершу звичайне спільне місце проживання подружжя, потім останнє спільне місце проживання, якщо один із них там ще живе, потім спільне громадянство, і лише в останню чергу — право суду, який розглядає справу. Для двох українців, які живуть в Італії без угоди про вибір права, за замовчуванням найімовірніше застосується італійське право. Але якщо вони хочуть, щоб розлучення регулювалося українським правом — наприклад, тому що це впливає на подальші майнові чи спадкові питання в Україні, — вони мають право узгодити це письмово ще до чи під час процесу.

Тут і виникає та сама ситуація, згадана в попередньому розділі: італійський суд може провадити справу за італійськими процесуальними правилами, але вирішувати саме розлучення за українським матеріальним правом. Процесуальне право — строки подання, порядок засідань — завжди є правом держави суду, тобто італійським. А матеріальне право — підстави розлучення, наслідки для статусу подружжя — може бути іноземним, якщо регламент або угода сторін це визначають. Розділяти ці дві категорії важливо: помилка тут означає аргументацію на неправильних нормах.

Визнання рішення в іншій державі

Після того як рішення про розлучення винесене, постає дзеркальне питання: чи діє воно там, де його ще не бачили. Тут напрямок має значення — визнання українського рішення в Італії і визнання італійського рішення в Україні працюють по-різному.

Визнання українського розлучення в Італії

Автоматичне визнання рішень, передбачене регламентом «Брюссель II-b», діє лише між державами-членами ЄС. Україна — держава поза Союзом, тому рішення українського суду не отримує в Італії автоматичного статусу: потрібна процедура транскрипції в ufficiale di stato civile того comune, де зареєстрований шлюб або де проживає особа. Комплект включає рішення суду з апостилем та завірений присяжний переклад (traduzione giurata) на італійську мову, а також підтвердження набуття рішенням законної сили в Україні.

ufficiale di stato civile перевіряє формальну відповідність документа і за наявності всіх реквізитів вносить запис до реєстру актів цивільного стану. Але посадовець комуни не завжди задовольняється формальною перевіркою: якщо виникають сумніви щодо дотримання прав сторони, яка не брала участі у процесі, щодо належного повідомлення відповідача або щодо відповідності рішення італійському публічному порядку, транскрипцію можуть відхилити. Тоді питання визнання переходить до corte d'appello за місцем проживання зацікавленої сторони — апеляційний суд уповноважений розглядати спори про визнання рішень іноземних судів, коли адміністративна транскрипція забуксувала.

Визнання італійського розлучення в Україні

Зворотний рух — рішення італійського суду, яке треба визнати в Україні, — проходить через органи державної реєстрації актів цивільного стану або, якщо визнання ускладнене запереченнями іншої сторони, через звернення до українського суду за визнанням іноземного рішення. Знадобляться апостиль на італійському рішенні та завірений переклад на українську мову — без цих двох елементів комплект документів не приймуть.

Читачам, які натомість шукають спосіб оформити розлучення взагалі без поїздки до України, стане в пригоді окремий матеріал про розлучення без приїзду в Україну — там детальніше про дистанційні варіанти подання заяви.

Які документи знадобляться

Незалежно від того, до якого суду звертається пара, базовий комплект документів повторюється з невеликими варіаціями:

• оригінал або дублікат свідоцтва про шлюб, за потреби — з апостилем і перекладом;
• паспортні документи обох сторін і документ, що підтверджує codice fiscale, якщо процес ведеться в Італії;
• підтвердження звичайного місця проживання — довідка про реєстрацію проживання чи інший документ, прийнятний для конкретного суду;
• за наявності дітей — документи про народження та, за потреби, про батьківську відповідальність;
• письмова угода про вибір застосовного права, якщо подружжя вирішило скористатися цим правом;
• для визнання рішення в іншій державі — сам судовий акт з апостилем і присяжним перекладом, а також підтвердження набуття ним законної сили.

Апостиль і переклад — окрема процедура зі своєю логікою: документ спершу апостилюють у державі походження, а вже потім перекладають і завіряють переклад там, де документ буде використано. Порядок дій, описаний в матеріалі про переклад і апостиль документів, стосується розлучення так само, як і будь-яких інших цивільних актів.

Якщо розлучення супроводжується поділом майна, набутого за час шлюбу, варто заздалегідь підготувати документи на нерухомість, рахунки та інші активи — цей блок питань розібраний в статті про поділ майна подружжя, і краще розв'язувати його паралельно з розлученням.

Типові помилки

Практика показує, що люди губляться не на складних юридичних тонкощах, а на кількох повторюваних кроках.

• Подання заяви без перевірки юрисдикції. Заяву можуть прийняти формально, а потім оскаржити компетенцію суду — і процес доведеться починати заново, втративши час.
• Ігнорування питання застосовного права. Сторона погоджується на процес, не розуміючи, яке право застосує суд, і дізнається про наслідки вже після рішення.
• Впевненість, що рішення визнають автоматично. Регламент про автоматичне визнання діє лише всередині ЄС; українське рішення в Італії і навпаки завжди проходить окрему процедуру.
• Переклад без апостиля або навпаки. Обидва елементи обов'язкові, і відсутність одного з них — найпоширеніша причина відмови в транскрипції.
• Відкладання визнання рішення на потім. Коли документ знадобиться терміново — для нового шлюбу, спадщини, оформлення дитини, — пошук довідок і повторне отримання апостиля забирають більше часу, ніж якщо зробити це одразу.
• Спроба вести справу самостійно у двох юрисдикціях одночасно. Паралельні процеси в Італії та в Україні можуть суперечити один одному, і суд, який дізнається про паралельне провадження, здатний зупинити власний розгляд.

Як допомагає фірма

Розлучення двох громадян України, що живуть в Італії, — це справа, де переплітаються питання юрисдикції, застосовного права і визнання рішення одразу у двох правових системах. Помилка на будь-якому з цих рівнів не завжди видна одразу: заяву можуть прийняти, рішення можуть винести, а проблема виникне лише тоді, коли документ знадобиться в іншій державі й раптом виявиться, що визнання доведеться проходити з нуля, обраний суд не мав компетенції, або застосоване право не відповідало очікуванням сторони.

Такі справи — і це прямо стосується розлучення, бо воно розглядається в суді, — ми ведемо за принципом, який дає клієнту найбільше практичної користі: клієнт спілкується з юристом простою мовою, розповідає ситуацію так, як бачить її сам, а вже юрист перекладає цю розповідь у юридичні категорії — визначає підставу юрисдикції, чи варто скористатися правом вибору застосовного права, які документи потрібні для визнання рішення. Юрист веде справу клієнта, спрямовує роботу адвоката туди, куди клієнту дійсно потрібно, контролює якість цієї роботи та слідкує, щоб справа рухалася без зупинок.

Це не подвійна оплата за одну послугу: адвокат відповідає за представництво в судовому засіданні за процесуальними правилами, юрист відповідає за стратегію — за те, щоб справа з самого початку йшла найкоротшим шляхом до результату, який клієнту насправді потрібен. Саме юрист заздалегідь прораховує, чи варто обирати італійський суд чи український, чи має сенс угода про застосовне право, і що потрібно підготувати вже зараз, щоб рішення визнали без затримок пізніше.

На практиці це означає конкретну роботу на кожному етапі:

• перевірка, який суд компетентний розглядати справу конкретної пари, і чи є сенс обирати між варіантами;
• підготовка або перевірка угоди про вибір застосовного права, якщо це відповідає інтересам клієнта;
• ведення процесу в tribunale через контрольовану роботу адвоката, включно з підготовкою позовних матеріалів;
• підготовка комплекту документів для транскрипції рішення в ufficiale di stato civile, включно з апостилем і перекладом;
• представництво в corte d'appello, якщо комуна відмовила у транскрипції рішення;
• паралельний супровід визнання рішення в Україні;
• консультація щодо наслідків розлучення для майна, спадщини та статусу дітей.

Клієнту не потрібно розбиратися, чим регламент про юрисдикцію відрізняється від регламенту про застосовне право, чи чому комуна раптом вимагає ще один документ. Достатньо чітко описати ситуацію через форму консультації — а перевести її в правильну юридичну стратегію і довести до визнаного рішення вже наша робота.

Питання і відповіді

Чи можна розлучитися в Україні, якщо обоє подружжя живуть в Італії?

Так, українське процесуальне право дає власні підстави юрисдикції, зокрема за громадянством сторін. Питання в тому, який варіант швидший і зручніший для конкретної пари — це варто оцінити до подання заяви, а не після.

Чи означає розгляд справи в італійському суді, що застосують італійське право?

Не обов'язково. Юрисдикція і застосовне право — окремі питання. Італійський суд цілком може застосувати українське матеріальне право до самого розлучення, зберігаючи при цьому італійські процесуальні правила розгляду справи.

Чи визнають в Італії рішення українського суду автоматично?

Ні. Автоматичне визнання діє лише між державами Європейського Союзу. Українське рішення потребує окремої процедури транскрипції в ufficiale di stato civile, а за відмови — звернення до corte d'appello.

Що робити, якщо комуна відмовилася вносити запис про розлучення?

У такому разі питання визнання рішення переходить до corte d'appello за місцем проживання. Апеляційний суд перевіряє, чи відповідає іноземне рішення умовам визнання, і за позитивного результату ухвалює відповідне рішення.

Чи можна заздалегідь домовитися, право якої держави застосує суд?

Так, регламент дає подружжю право письмово обрати застосовне право з обмеженого переліку варіантів, включно з правом держави громадянства. Таку угоду краще укладати за участю юриста, який пояснить наслідки кожного варіанта.

Юрисдикція, застосовне право і визнання рішення — три окремі питання, і кожне варто продумати до першого кроку в суді, а не під час нього. Пара, яка розуміє цю різницю з самого початку, витрачає на розлучення менше часу і документів, ніж та, що зʼясовує деталі вже в процесі.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює юридичну консультацію.